Оксана Забужко Смерть хлопчика і ще трьох дорослих – то і багатолітній пофігізм чиновників
У Києві поховали 12-літнього Гриця Глушича, якого (і ще трьох дорослих) убив водій, ошалілий од безкарности, – один із десятків тих, що з ревом стрітрейсять київськими вулицями, користуючись імпотентністю нашого дорожнього законодавства, і нема на них управи.
Безмежні співчуття родині. Низький уклін батькові Гриця за захист країни. Нестерпно це все, і так бути не повинно. І ми всі це розуміємо – але шести загиблих у Харкові під мерседесом обкуреної Зайцевої українському праву свого часу виявилось не досить, щоб зробити наші дороги безпечнішими. Хай же тепер хоч смерть Гриця Глушича – смерть, якій можна було запобігти, не від рашистської ракети хлопчик згинув! – стане немарною – і покладе нарешті край безумству, що розпаношилося на дорогах наших міст.
Сама я не сідаю за кермо вже понад двадцять років (міопія+глаукома), – але з погляду пасажира різницю між автомобільною поїздкою по Києву, з одного боку, – і по Варшаві, Відню, Берліну Парижу, Амстердаму і т.д. на захід аж до Атлантики, з другого, оцінити можу дуже добре: вся європейська дорожня безпека стоїть на драконівському контролі й скажених штрафах. За перевищення швидкости в житловій зоні до понад 50 км/год права навіть у Польщі одбирають на місці, тоді як у нас – “карають” штрафом на суму скромного обіду. Бути, як чоколівський убивця, 39 (!) разів зупиненим за перевищення швидкости й далі могти влаштовувати серед міста “Формулу-1”, – це за межею не те що здорового глузду, а елементарної поваги до людського життя.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, публіцистка, громадська діячка
Пам’ятаймо Григорія Глушича. Цей хлопчик мав жити й будувати майбутню Україну. Натомість він загинув від ідіотської виходки нікчемного стрітрейсера, помноженої на багатолітній пофігізм чиновників, яким просто не хотілось нічого міняти…
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, публіцистка, громадська активістка
Останні публікації
- І ПОВІЄ ОГОНЬ З ХОЛОДНОГО ЯРУ…» ВАСИЛЕВІ ШКЛЯРУ – 75.
- «Тітка Секлета просила передати…» – фраза, котра одразу змушує усміхатися всю Україну
- Оксана Забужко Смерть хлопчика і ще трьох дорослих – то і багатолітній пофігізм чиновників
- Інновації, котрі рятують життя наших воїнів та безжально нищать ворога, його техніку
- Михайло Федоров Узгодили новий пакет співпраці з Німеччиною на 4 млрд євро
- Працює програма реабілітації українських медійників
- Алекс Лимар Проблеми, котрі супроводжують поводження з відходами, Україна перекладає на майбутні покоління
- Валерія Іваненко За кожним сильним чоловіком завжди стоїть сильна жінка
- Лесь Подерв’янський Нічого не планую. Як узагалі можна щось планувати?
- А вам, пане міністре, пораджу – міркувати треба не ящиками, а головою
- Вадим Денисенко Про математику, НМТ і відсутність дискусії в суспільстві, яка є глобальною загрозою для держави
- Акварель «Вигляд на Михайлівський Золотоверхий» визначена як картина Тараса Шевченка
