Гулого-Гуленка радянська влада розстріляла у Москві.

Народився Гулий- Гуленко 1886 року в сім’ї військовослужбовців. Навчався в Одесі та Ново-Олександрії (сучасне місто Пулави). Брав участь у Першій світовій війні. Був тричі поранений. Після Лютневої революції стає одним із організаторів українського руху на румунському фронті, був делегатом Першого всеукраїнського військового з’їзду. Учасник вуличних боїв проти більшовиків у сііні 1918 року у Києві. У листопаді 1919 року організував загін з кількох сотень бійців та здійснив сміливий антибільшовицький і антибілогвардійський рейд. Був отаманом Катеринославщини та Херсонщини. Контактував та взаємодіяв з вищим керівництвом Холодного Яру. У листопаді 1920 року загін із 365 повстанців, яким керував Андрій Гулий Гуленко, прорвав більшовицький фронт та пішов у партизанський реду в районі Умані. Це лише кілька штрихів до його багатогранної героїчної біографії, де він боровся проти більшовиків, відстоюючи українську державність.

Радянським чекістам вдалося арештувати Андрія Гулого-Гуленка у липні 1925 року. Три роки тривали слідство над ним. 30 квітня 1929 року колегія ОДПУ засудила Гулого-Гуленка до розстрілу. 10 травня 1929 року більшовики у Москві вирок здійснили. Серце відданого борця за українську справу перестало битися, коли Андрію Гулому-Гуленку йшов лише 43-ій рік.Радянським чекістам вдалося арештувати Андрія Гулого-Гуленка у липні 1925 року. Три роки тривали слідство над ним. 30 квітня 1929 року колегія ОДПУ засудила Гулого-Гуленка до розстрілу. 10 травня 1929 року більшовики у Москві вирок здійснили. Серце відданого борця за українську справу перестало битися, коли Андрію Гулому-Гуленку йшов лише 43-ій рік.

Ім’ям Андрія Гулого-Гуленка названі вулиці в Одесі, Дніпрі та Первомайську, провулок у Кропивницькому.